Це — Чіово.
Більшість людей, які подорожують Далмацією, їдуть у Трогір — місто зі списку ЮНЕСКО, сповнене історії, вузьких вуличок і кам’яних будівель, яким сотні років.
Трогір дуже красивий і безперечно вартий відвідування — але влітку там також дуже людно.
Зазвичай туристи роблять кілька фотографій… і їдуть далі вздовж узбережжя до Спліта, Оміша чи Макарської.
І, чесно кажучи, це велика помилка.
Бо одразу за кам’яними стінами Трогіра — буквально через невеликий міст — знаходиться цілий острів, який більшість відвідувачів так і ніколи і не побачать.
Тут натовпи рідшають. Повітря стає спокійнішим.
І відкривається ціле узбережжя.
На північній стороні Чіово, поблизу Слатіне, ви знайдете довгі, спокійні пляжі з видом на відкрите море.
Чиста, прозора вода. Багато простору.
Місця, куди саме місцеві приходять поплавати.
Якщо проїхати трохи далі, острів знову здивує вас.
Серед сосен схований пляж Лабадуза — відомий яскраво-бірюзовою водою та гладкою білою галькою.
Це одне з найбільш фотографованих місць на Чіово, але воно й досі виглядає природно, без надмірної забудови.
А далі є місце, яке відчувається зовсім інакше.
Високо над морем, вбудована в скелясті гори, стоїть церква Призидниця.
Без натовпів. Без шуму.
Лише скали, небо й Адріатичне море.
Саме це робить Чіово особливим.
Тут є історія та енергія Трогіра — але також тихі пляжі, приховані бухти та спокійні оглядові майданчики всього за кілька хвилин.
Тож якщо Трогір уже у вашому списку, не зупиняйтесь на цьому.
Перейдіть міст, сповільніться й дайте Чіово шанс.
Бо інколи найкраща частина подорожі — це місце, повз яке всі проходять мимо.
